Символіка села Соснівка


Герб села	Прапор села

ГІМН ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ СЕЛА СОСНІВКА

слова та музика Т. З. Пархоменко

Як сонце з-за лісу осяє промінням

Найкраще у світі село.

Заграє, мов райдуга в полі каміння

Що нам подарунком зросло.

Зростають будови і в’ються дороги

Із каменю мого села.

Соснівка кохана, нам Богом послана

Моя Батьківщина мала.

Приспів: Цвіти, розквітай Соснівський наш край

Вкраїни куточок малий Гостей зустріча тут

Пухкий коровай. І пісні струмочок дзвінкий.

Тут люди живуть працьовиті, веселі

І орють, і сіють, і жнуть.

Цінують тут хліб і у кожній оселі.

Святим його здавна зовуть.

Тут мову шанують і звичаї давні.

Шанують могили святі,

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте» -

Девізом нам стало в житті.

Приспів:

Соснівка - село, центр сільської ради, розташоване за 35 км від районного центру Макарів, за 50 км від обласного центру Київ.

Найближча залізнична станція Фастів за 18 км. Площа території сільської ради - 1801 га, кількість дворів у Соснівці - 417. Кількість населення - 574 особи.

Храмове свято - 10 листопада (Святої великомучениці Параскевії П’ятниці).

Засновано село в 1578 році.

Історія села Соснівка

На території с. Соснівка ще в кам'яному віці існувало слов'янське поселення. Про це свідчать знайдені учнями рубила, черенки, сокири та уламок човна. В документі "Фастівський декант" (1746 р.) про церкву с. Вільшка зазначено: ."Село Соснівка розміщене в 5-ти верстах від с. Вільшка і зараховане до вільшанського приходу. Через село протікає річка Ірпінь, в яку впадають три струмки з лівого боку, які витікають із сіл Козичанка і Вільшка. В селі проживав 601 житель. Із них 484 чоловіки живуть на землі державній, а 117 чоловік належать поміщику Харлінському."

Назва села походить від соснового лісу, який оточував його, та соснового мосту, прокладеного через притоку Очеретянку. В селі церкви не було, відтак віряни відвідували церкву в с. Вільшка. Церква носила назву святого Миколая, священиком був Андрій Дичковський. Важливу цінність церкви складала ікона святителя Миколая, яку дуже цінили навколишні жителі.

У документі "Дело по Указу правительственного сената № 122 об имении помещици Харлинской" нач. 24 января 1839 г., оконч. 2 мая 1841 г.," йдеться, що нерухоме помістя належало поміщикам Антону і Томашу Харлінським і частина того помістя Олександру Павші, колишньому бунтареві. По смерті Антона Харлінського в 1970 р. намісники його і брат Томаш, дід і мати Павші вступили в 1801 р. намісницькі права свої на маєток. Леону Харлінському зроблено поблажку, за що він дав грошову нагороду діду і матері Павші. Тільки одна з намісників Антона внучка Жоховська, не бажаючи грошової винагороди, яка тій належала 1/14 частини помістя, а попросила виділити її натурою. Отже, з помістя Харлінського як нагороду було виділено із с. Соснівка в державу 148 осіб, які раніше належали учаснику повстання Павші, його помістя було конфісковане. Частина с. Соснівка в 1858 р. перейшла у володіння Крижанівського.

Під час володіння с. Соснівкою Крижанівським селяни обмолочували хліб з певними нормами. Якщо селян наказували, то вони мали право звертатись у вищі органи та обжалувати несправедливість покарання. На той час розповсюдженими прізвищами селян були Мирончук, Сніжко, Береговий, Омельченко.

Село Соснівка ділилося на державну частину та орендну. Державна частина села була встановлена з 1 січня 1847 р.
На той час у зимовий період діяли винокурні заводи в селах Козичанка, Соснівка, селяни ходили за дровами в ліс, який називався Деминовкою і знаходився від Соснівки за 4 версти.

У період революції 1917 р. тихе життя маленького села було порушено арештами та висилками до Сибіру. За несплату податків хату А.С. Берегового оцінено в 100 крб., а господаря вигнано з неї. Згодом з цієї хати в 1939 р. збудовано сільську раду, а нині знаходяться бібліотека і медпункт.

На початку 1920 р. в с. Соснівка встановлено радянську владу та ревком на чолі з М.С. Брущенком.

У 1922 р. утворено сільську раду, головою якої був Я. Борушенко.

У 1923 р. П.М. Попович організував ТОВ "Світанок".

У 1923 р. утворено комсомольську організацію, а в 1925 р. - партійний осередок.

З 1925 р. на місці теперішніх вулиць Мічуріна, Шевченка організовано комуну (за цим урочищем і досі збереглася назва "Комуна"). Керував нею П.М. Попович. Після нього був 25-тисячник А.В. Пісоцький. Завдяки його старанню та вмінню члени комуни в 1932-1933 рр. вижили під час голодомору. Пізніше він був головою Ради Союзу, помер і похований у м. Києві.

Поряд з "Комуною", на місці теперішньої вул. Анатолія Сніжка (Ворошилова) за наказом "зверху" організовано колгосп ім. Ворошилова, а з 1927 р. в урочищі "філія" на місці теперішніх вулиць Набережна та Київська (Щорса) організовано колгосп "Перемога" (голова І.М. Новохатній). У 1929 р. колгосп "Перемога" приєднано до "Комуни". На той час збудовано кіно майданчик, де раз на тиждень "крутили кіно". За комунарським законом проіснувала "Комуна" до 1934 р., потім їй надано статус сільгоспартії. До 1934 р. шефами "Комуни" був відділ Брусилівського ДПУ, тому після створеного на базі "Комуни" колгосп став називатися колгосп ім. "ДПУ".

Упродовж 1929-1935 рр. с. Соснівка належало до Брусилівського району Київської області. На той час в селі були районні курси з підготовки ветеринарних спеціалістів. Згодом в цьому приміщенні організовано курси з підготовки колгоспних бухгалтерів. Через деякий час у колгоспі з'явився перший трактор "Фордзон". З часом село розбудовувалося: збудовано дитячі ясла, початкову чотирирічну школу в 1912 р. Першим директором був Кузік Сергій. Навчання спочатку було необов'язковим. При школі був магазинчик, де за зерно можна було купити перо чи цукерку. У 1930-1931 рр. утворено Соснівську семирічну школу, першим директором якої був Г.П. Овсієнко.

Першим головою сільської ради був П.Т. Убоженко (1920-1927 рр.).

Соснівською трагедією називають ті дні, коли у Велику Вітчизняну війну школа була німецькою казармою. Одного дня фашисти зігнали до неї безневинних людей з підозрілими прізвищами. Заставили їх викопати під вікнами учительської собі ями. Потім у малому корпусі мучили людей і били. Їх розстріляли під стіною школи. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, сотні соснівців виступили на захист Батьківщини. Захопивши село, фашисти перетворили кар'єри на концтабори, куди зганяли з багатьох сіл комуністів, примушуючи їх працювати до повного виснаження. У 1942 р. розстріляно П.М. Поповича - організатора ТОВ "Світанок". Населення брало участь у боротьбі з фашистами. Старожили згадують, що яма ще три дні дихала, але забрати поранених не дали. А вже через декілька днів у село прийшли радянські воїни і перепоховали загиблих у братській могилі. В пам'ять загиблих воїнів у центрі села височить пам'ятник.

10 листопада 1944 р. село визволено від німецько-фашистських загарбників. За спогадами старожилів, саме в цей день, коли люди приготувалися до храмового свята, вулицями села вели полонених німців. Свято визволення співпало з храмовим святом села. За мужність і відвагу в роки Великої Вітчизняної війни 140 жителів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. 145 осіб загинули смертю хоробрих. Гордістю Соснівки є Герой Радянського Союзу, відважний льотчик, Володимир Трохимович Попович. Він здійснив 926 успішних нічних вильотів. На в'їзді в село височить меморіал на його честь.

У 1990 році межі села розширено і побудовано 90 будинків для людей потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.

З 1999 року в Соснівці діє реорганізоване господарство колишнього колгоспу це СТОВ"Зоря", директором є Попович О.В.

На околиці села продовжує діяльність філія Соснівський гранітний кар"єр (директор – В.О.Поярко). Центр села прикрашає Соснівська загальноосвітня школа I-II ступенів (директор – К. В. Попович). В селі функціонують сільська бібліотека (бібліотекар – Підопригора Н.О.), фельшерсько – акушерський пункт (завідуюча – І.М.Кожухар), дитячий заклад "Барвінок" (завідуюча – В.С.Андрійко), відділення зв"язку (завідуюча – Л.П.Андрійко), сільський клуб (завідуюча Андрійко А.А.).

Соснівську сільську раду з 09 листопада 2010 року очолює Йовенко О.В..

В листопаді 2010 року було освячено місце під церкву та встановлено хрест на цьому місці. В 2011 році сільською радою було проведено капітальний ремонт ДНЗ «Барвінок» та капітальний ремонт дороги по вулиці Лесі Українки.

В 2015 році на приміщенні Соснівської ЗОШ І-ІІ ст.встановлено меморіальну дошку на честь загиблого односельця Сніжка Анатолія Петровича, який 28 листопада 2014 року загинув на схода України захищаючі її цілісність та незалежність.

Окрасою села є сама природа - горбистий ландшафт, ставки, озера, ліс та річка Ірпінь, яка є правою притокою Дніпра.

Конопельки - село, розташоване за 1,5 км від центру сільської ради с. Соснівка. Засновано в 1923 році.
Відстань до районного центру - 31,5 км, до обласного центру - 51,5 км.
Проживає - 11 осіб.
Кількість дворів - 30.